вторник, 5 февраля 2013 г.

янукович присвоіть дострокові звання афганцям

оснь покдала золото лта в багаття босою бродить остання любов нчия бльше не справдяться кинут в мене прокляття все що я маю на свт то радсть моя мудра  тепла вона залягла в мо оч свтить душею шепоче тамне м я стануть деревами-травами

Вдпускаю тебе, вдпускаю. Я не знаю, чи з пекла, чи раю? Але бльше тебе не тримаю: Виривашся, хочеш ди. За рукав я тебе не тримаю, Вдпускаю, як лебедв зграю, Як хмарину оту, з небокраю,

Вихд книги завше подя, принаймн, для автора. А коли ця книга жадана  довгождана перша «ластвка», та ще й одразу в твердй палтурц та обсягом понад 300 сторнок, то це вже, дйсно, вагома причина для радост  в прямому,  в переносному значен

Мамусю, дивись: дерева склян! ¶ снг - без слдв, як ступаю! - Це ожеледь, синку, так взимку бува

Коли я прочинила двер листя на винограднй лоз шепотло пднесеним шелестом. ¶ знчене мом приходом воно зчало свй зелений подих - так само люди застебають Aудзики на куртках як нби вже  так пора

Авторський рейтинг вд 5,26 (врш)

| |     |     |     |     |     |  |

Поетичн майстерн - Самвидав

Комментариев нет:

Отправить комментарий